Біткоїн, безумовно, є найбільш цінною і, як наслідок, найзатребуванішою криптовалютою, але задарма нічого не дається. Високий попит на відкриту грошову систему без кордонів та обмежень пов'язаний із зростанням комісій. Але як вони розраховуються?
У цій статті я спробую пролити деяке світло на світ комісій, а також поділюся фішками щодо того, як можна економити на комісіях при скоєнні транзакцій в основній мережі біткоїна.
Стаття розбита на три частини:
Перший крок у розумінні біткоїн-транзакцій полягає у розумінні різниці між тим, як розраховуються комісії цифрового золота порівняно з традиційною фінансовою системою.
Суть різниці між ними полягає у розумінні того, за що саме ви платите. У разі операцій з кредитних карток, як і банківських переказів, трьома основними ресурсами, що споживаються, і, отже, джерелами накладних витрат є:
За підтримку операцій із кредитних карток продавці часто сплачують 1–3% комісії з кожної транзакції. Для нашого порівняння з біткоїном тут актуальні дві характеристики:
У біткоїні ситуація зовсім інша. Тут немає витрат на точки продажу та банкомати, немає адміністративних витрат, обмежень ліквідності та практично відсутній ризик контрагента. Тож за що ж ви платите?
Усі витрати тут пов'язані зі зберіганням даних та перевіркою криптографічних підписів. Чим більше даних ви хочете доручити відповідальності інших учасників мережі, тим більше вам доведеться заплатити за такий привілей. Це можна порівняти з оплатою в залежності від ваги при відправці посилки: ви платите більше за швидшу доставку, за більшу вагу і часто за доставку в святкові періоди.
Іншими словами, біткоїн допускає цінову дискримінацію та пріоритетну обробку, що, з економічного погляду, може забезпечити також більш еластичну криву попиту: той, кому важливо, щоб його транзакція була оброблена швидше, сплачує більш високу комісію, тим самим частково субсидуючи обробку транзакцій решти.